Люди-квіти, або Релакс курсів підвищення...
Я приїхала додому пізнього вечора... Нав'язкувата мигичка дві з половиною години сіяла сум на понівечений життям та часом шлях, поодинокі автівки на ньому та хлипала у вікна моєї маршрутки. Але я байдуже спостерігала за стражданням нічної мигички. В моїй голові снували думки, які мали яскраві кольори весняної веселки й аж ніяк не бажали звучати в унісон з хлипанням якоїсь нудної сльоти. Я згадувала курси підвищення, з яких поверталася цього вечора...
… Перша пара, що почалася після процедури реєстрації та трохи зіпсованого дощем настрою, змінила моє життя раз і назавжди. Бо до аудиторії увірвалася Галина Романівна Корицька, обдала нас гарячим вітром жаги до життя, навчання, роботи, вивалила на наші голови купу неоціненних порад і захопила в полон мене так раптово, що я не встигла отямитися. Та навіть опір, як тепер мені цілком зрозуміло, не допоміг би протистояти харизмі цієї невисокої жіночки.
І понеслося...
Час, відведений на пари, спливав з такою швидкістю, що я відчувала себе малесенькою трісочкою у величезному вирі буття. Викладачі шокували мене своєю толерантністю, безмежно щирим ставленням до нас, слухачів, та височенним рівнем професіоналізму. Тендітна Наталя Михайлівна Шацька виявилася міцним горішком та знавцем своєї справи. Дійшло до того, що я плакала на її практичній. Тільки не подумайте, що від розпачу або невдачі. Від шквалу гарних емоцій, які викликали в мене продемонстровані викладачем прийоми роботи з учнями на уроках української літератури.
Немов торнадо, увірвалася в моє життя Тетяна Миколаївна Путій. Емоційна, енергійна, на шаленій швидкості вона за короткий час примудрилася в мої мізки вкласти декілька товстезних стосів корисної інформації. Я вибирала в себе її слова, реагувала на рухи і насолоджувалася кожною хвилиною пари, яка чомусь дуже швидко закінчувалася.
Були інші викладачі, яких я слухала із задоволенням. Бо все, що лунало з їхніх вуст, було одночасно і розумним, і красивим, і надзвичайно корисним для мене.
Але коханням мого життя стала Корицька. Галину Романівну знаю давно. Моя професійна стежина не раз перетинала широченний шлях, яким впевнено торувала ця надзвичайно талановита жінка. Я побоювалася її безапеляційних справедливих зауважень, безперечного професіоналізму та неймовірної працелюбності. Та ось вчительська доля закинула мене на курси підвищення кваліфікації. Я опинилась у групі, куратором якої стала та сама легендарна Галина Романівна, про ентузіазм, справедливість та професіоналізм котрої ходять чутки не тільки в області. І тільки під час навчання зрозуміла, наскільки вона особлива.
Під час першої зустрічі протягом лічених хвилин Галина Романівна запам'ятала імена двадцяти семи дівчат нашої групи, налаштувала нас на співробітництво, створила у кабінеті атмосферу затишку і дала зрозуміти кожному, що успіх буде невід’ємним супутником трьох тижнів навчання. Я повірила Вчителю і з насолодою поринула у вир занять.
Не буду перераховувати усі види робіт, які нам довелося виконувати протягом курсів. Скажу одне: такої кількості корисної та цікавої інформації я не отримувала вже давно. Ніяка самоосвіта не дасть такого рівня розвитку професійних компетентностей, який дає навчання в ЗОІППО. Я згодна навчатися тут хоча б раз на два роки.
І ще одне. Декому муляє існування ЗОІППО, спати заважає. Таким моя порада: заздріть мовчки. Спочатку досягніть того професійного рівня, який мають викладачі інституту, доведіть свою компетентнісну спроможність. Повірте: коли ви досягнете того рівня, вам ніколи буде займатися зайвою писаниною, бо існуватимуть цікавіші справи.
… Промайнув, пролетів сизим птахом тиждень після курсів. Час невтомною рукою стирає з нашої пам’яті дрібниці. Та найважливіше залишає слід глибоко в душі, куди часові зась. Ось тепер у моїй душі житимуть приємні спогади про курси та викладачів, які працювали з нами. На чолі з Галиною Романівною Корицькою…
Як швидко закінчилося смачне…
Три тижні лиш гурману до вподоби:
Щодня в меню було щось визначне
Від риби фугу й до шедеврів здоби.
І рецептура страв цього меню
Мені в роботі завжди знадобиться.
Та все ж таки найбільше я люблю
Смаколики із присмаком кориці…
